Министерство образования лоббирует обучение на русском языке

В своё время я писал статьи (далёкий 2003-й, например, http://mova.org.ua/avt/etic/87-neobkhodimye-mery-po-uluchsheniyu-yazykovoj-situatsii-v-ukraine.html). Вопросы недопустимости русского языка к системе образования и пропихивание русского языка во все щели, к сожалению, остались «актуальны» и сегодня.

Министерство образования Украины через креатуру украиножера Табачника продвигает преподавание практически во всех школах Украины на русском языке. Интервью ниже обо всём говорит само за себя

Сьогодні відбулася зустріч представників громадськості з представниками Міністерства освіти і науки України щодо законопроекту "Про освіту", автором якого є Міністр освіти Лілія Гриневич. За результатами наради стало зрозуміло дві речі. Перша: Міністерству освіти фактично байдуже до вчителів-сепаратистів. Розбиратися з ними вони пропонують СБУ. Друге: Міністерство освіти України вчергове вирішило протоптатися по державній мові в освіті і хоче запровадити білінгвальну освіту. Достойне продовження справи Дмитра Табачника.

Далі пропонуємо ознайомитися з враженнями учасників цієї наради. Лариса Ніцой, дитяча письменниця та громадський діяч:

Після наради в Міністерстві освіти поступово виходжу зі стану «нокдаун». По-маленьку відновлюю здатність розмовляти. Якщо відкинути кола, якими ми ходили з 15.00 до 18.20 навколо двох питань: вчителі-сепаратисти і мова освіти, наша розмова скорочено виглядає так:

– Пане Юрію, як покарати викладачів, які агітували за так звані ДНР-ЛНР, організовували референдум, а тепер і далі працюють у нашій освіті, навчають наших дітей. Їм ще й нагороди влада дає.

– У Міністерства немає ВАЖЕЛІВ впливу. Звертайтеся до СБУ.

– Чому Ви, маючи купу звернень і сигналів про проблему з учителями-сепаратистами, НЕ ЗАКЛАЛИ такі ВАЖЕЛІ в новий Законопроект про освіту, який Ви подали до Верховної Ради? В цьому Законі немає жодного згадування про дану проблему, чому?

Включається здивований міністерський юрист:

– А Ви що, закон читали?

– Ми читаємо все, що Ви пишете і бачимо все, що Ви робите. Чому Ви не заклали в новий закон вирішення даної проблеми?

– Подайте пропозиції, – каже Кононенко, – ми їх перенаправимо Верховній раді.

– Ми то подамо. Але чому це не зробило Міністерство? Скільки разів я чула тут у Міністерстві: «От почекайте, приймемо новий Закон про освіту, і все вирішимо». Ви подали новий закон – і в ньому жодним словом не згадується проблема вчителів-сепаратистів, наче їх не існує. У нас війна, і тема актуальна. Чому в законі про це не йдеться?

Міністерський юрист не витримує.

– Можна я візьму ноутбук і пошукаю?

Юрій Кононенко дозволяє. Юрист приносить ноутбук і починає вивчати проект закону про освіту, який подало Міністерство до Верховної Ради. Ми з активістами здивовано переглядаємося. Чомусь були впевнені, що Закон про освіту писали міністерські юристи. Виявляється, його писав хтось інший. Цікаво, хто?

– У мене наступне питання, – продовжую я. – Як Ви могли пропустити в законі ганебну сьому статтю.

– А що в ній не так? – дивується Кононенко.

– Ви знову всюди, де тільки можна, ввели навчання мовою меншин. Ми не проти меншин і не проти вивчення меншинами своєї мови. Але чому вона всюди? Ви навіть у Вишах ввели викладання мовою меншин. Таке навіть Табачник собі не дозволяв. Як Ви уявляєте таке викладання? Наприклад, у ВУЗі на лікаря вчиться вірменин вірменською, кримський татарин – татарською, угорець – угорською і т.д. Потім ці лікарі кожен своєю мовою розмовлятиме з пацієнтом і ставитиме діагноз? Для цього існує державна мова. Чи Ви за ідіотів нас маєте, які нічого не розуміють? У нас немає навчальної бази для вишів мовами меншин. Насправді цим пунктом Закону Ви нахабно і цинічно впроваджуєте на всіх рівнях російську мову.

– Згідно нашої Конституції, стаття 10, – каже Кононенко, – держава забезпечує меншинам навчання мовою меншин.

– Ви перекручуєте! Цитую Конституцію дослівно стаття 10: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». В Конституції немає викладання навчального процесу мовами меншин в школах і вишах. В Конституції немає 2 годин української на тиждень, а все інше мовою меншин. В Конституції немає утримання шкіл меншин за кошт держави. В Конституції немає навчання студентів у ВУЗах мовами меншин. Це все Ваше трактування. Це Ви все вигадуєте з однією метою – задавити українську.

– Але ми керуємося Європейськими Хартіями!

– Припиніть нас дурити тими Хартіями, бо і тут Ви все перекручуєте, чи Ви думаєте, що їх читаєте тільки Ви, а ми бичкам хвости крутимо? Хартії придумали в Європі. Ми теж їх ратифікували. Вам не здається дивним, що в самих авторів хартій, у Європі, в школах НЕМАЄ ВИКЛАДАННЯ МОВАМИ меншин, а є ВИВЧЕННЯ МОВИ меншини. Відчуваєте різницю?

Чому ми взяли Хартію і не взяли їхню мовну модель у школах меншин? Ви ж знаєте, що в них початкова школа 1-4 класи має викладання мовою меншини та державною мовою, в середній школі 5-9 класи викладання дисциплін мовою меншин зменшується і збільшується викладання предметів державною мовою.

В старших класах 10-12 класи – викладання державною мовою. Це робиться з тим, щоб меншини інтегрувалися в суспільство і професійну й вищу освіту могли здобувати державною мовою. А якщо їм мало мови меншин, вони йдуть у платні школи, на платні курси. Поясніть, чому Ви не запроваджуєте їхню модель?

Не підходить Європейська модель, візьміть Канадську. Там дошкілля має мову меншини, у школах меншин викладання предметів здійснюється державною мовою, але кожного дня є два предмети мовою меншини.

І така школа, де є всього два уроки мовою меншини у них вважається школою для меншини!!! У ВУЗах – викладання проводиться державною мовою. А якщо комусь мало мови меншини в школі, той за власний кошт вчиться додатково. Чому ви не берете за основу ці випробувані моделі, а вигадуєте погану зі СВОЇХ міркувань?

– Європа нас ще й рамковими конвенціями обмежує.

– Ви знову перекручуєте! І в Хартії, і в Конвенції крім захисту мов меншин ще і йдеться про ІНТЕГРАЦІЮ МЕНШИНИ в суспільство. Чому ви говорите про захист і не говорите про інтеграцію.

– Ми говоримо!

– А РОБИТЕ що? Що робить Міністерство освіти для інтеграції меншин в суспільство? Що робить міністерство з угорськими школами на Закарпатті? Кому, як не Вам відома ця катастрофічна багаторічна !!! проблема. Діти не знають української і не можуть здати ЗНО з української. В результаті приїздили угорці просити за цих дітей. Після закінчення школи в Україні ці діти їдуть отримувати професійну і вищу освіту в Угорщину, бо вони не можуть вчитися українською. Як ці угорські спеціалісти потім працюватимуть в Україні? Чи вони не працюватимуть тут?

Чому тоді ми, українці, утримуємо зі свого бюджету школи для Угорщини і навчаємо за свій кошт дітей для Угорщини? Більше того, не знаю, чи Ви розумієте, що саме Ви, міністерство освіти, закладаєте підвалини для майбутньої проблеми (конфлікту) на Закарпатті, як на Сході. Угорці прийдуть захищати угорську меншину в Україні. І такі прецеденти вже є.

– Та припиніть, угорці дуже доброзичливо до нас ставляться, – усміхається Юрій Кононенко.

– Це Ви припиніть! Ми вже мали доброзичливих сусідів на сході. Після нашої розмови я починаю впевнюватися, що ви не по нерозумінню, Ви свідомо закладаєте нам у майбутньому конфлікт на Закарпатті.

Може це будуть не танки, але конфлікт буде. Що Ви, міністерство, робить для інтегрування угорської меншини в українське суспільство? У них там немає українського телебачення? Ми вже мали проблеми з українським телебаченням на сході.

Що ви зробили, куди зверталися, кому писали-наголошували, що це майбутня проблема і її треба вирішити зараз? У них не вистачає вчителів української? Ми вже мали таку саму проблему на сході. Що Ви зробили, як заохотили, що впровадили, щоб такі вчителі туди поїхали?

– Ми взяли курс на двомовну, білінгвальну освіту.

– Щоооо?! Як це?! Це такий жарт?! Так от що відбувається! От для чого в Законі про освіту, в цілому непоганому законі з новаторськими підходами, дорослою та інклюзивною освітою, ганебна сьома стаття про мову. Це підготовочка до двомовної освіти?! Спочатку в окремих регіонах, а тоді щоб розповзлося по всій Україні?!

Олена Розвадовська, громадський діяч:

Чому я хочу відправити на примусові роботи на Уранові рудники чиновників з Міносвіти?

Більш за все зневажаю людей, які мають на лобі витаврувану комуністичну пентаграму, яку вони недбало ховають за Тризубом. Сьогодні, в складі робочої групи громадських діячів взяла участь в обговоренні проекту Закону України "Про освіту", автором якого є міністр освіти Лілія Гриневич.

Не буду багато розписувати, однак:

  • законопроект спрямований на поступове знищення української мови. Представники будь-якої меншини отримують надзвичайні переваги над українською більшістю;
  • за словами Юрія Кононенка, я націоналіст і не толерантна людина, яка має поступитися своїми Конституційними права на користь мною та рештою націоналістів "ущємльоних меньшин", аби вони жили комфортно в Україні.

Це мені сказала особа, яка 8 років тому приїхала з Росії в Україну. Логічно, що мій патріотизм налякав колишнього першого заступника голови Об'єднання українців Росії в 2005 – 2008 роках, коли й до того невеликий осередок культурного життя наших співвітчизників у Росії почали переслідувати.

І ця особа там не говорила жодного слова про толерантність та стриманість по відношенню до українців.

Коли ми підняли питання про сепаратизм серед викладачів, то розвівши руками та піднявши очі до неба нас відправили до СБУ. Судячи з вищезгаданих прикладів та інцидентів роблю цілком логічний висновок, що частина команди нового міністра складається з прихільників "русского мира".

І жодного здивування у мене не викликає закупівля книг російською мовою для школярів з прославлянням політики Кремля.


Довідка: Кононенко Юрій Григорович народився в Харкові у 1958 році. Жив і працював у Москві у 1961 — 2008 роках. У 1980 році закінчив історичний факультет Московського державного педагогічного інституту імені В. І. Леніна, у 1993 році — спеціальне етнологічне відділення історичного факультету Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. З 1975 по 1992 рік працював керівником дитячих колективів у системі позашкільної освіти, піонерської організації та у комсомольських органах, зокрема у ЦК ВЛКСМ. Працював у Міністерстві освіти і науки за часів Дмитра Табачника відповідальним за мовну політику.

 
www.38i.ru