Дніпропетровськ, 26 червня 2003. Конфлікт, що виник у Дніпропетровську у зв'язку із закриттям 145-ї української школи, останніми днями став широко відомим. Причому в найпростішому трактуванні : у Дніпропетровську закривають українські школи.

 

Проте, як стверджує наш Дніпропетровський кореспондент Геннадій Сахаров, говорити про нищення українських шкіл у місті було б некоректно. Суть конфлікту інша.

145-а школа, збудована у 1992-му році у типовому спальному мікрорайоні "Сокіл", була свого часу урочисто відкрита як перша новозбудована у місті українська школа. І до цієї школи було прикуто увагу національно-демократичних організацій, які всіляко допомагали педагогічному колективу та дирекції школи. З часом ця увага послабла. І раптом звістка про закриття школи, яка була несподіваною для всіх. Таке рішення міськвиконком ухвалив ще рік тому. Сталося так, що міське і районне управління освіти про це рішення (чи то з граничної зайнятості, чи то з певним умислом) колектив школи не повідомили, практики публікації рішень міськвиконкому у місті немає, і у квітні учні і вчителі школи пережили шок. І було від чого : за десять років у школі склалися певні традиції, особлива атмосфера, у класах з наповненням у 10 - 15 учнів став можливим індивідуальний підхід до кожного.

Одне було недобре: у школі, розрахованій на 1300 учнів, їх залишилося 204. У невеликому мікрорайоні було збудовано 2 великі школи. Друга школа - №83 , на 1500 учнівських місць, де навчаються 800 дітей, - була школою російською. Рішення про переведення дітей з української до російської школи, нехай і з усім педагогічним колективом зі збереженням навчання українською мовою, викликало спротив учнів, вчителів і, зрозуміло, політичних партій. Був утворений комітет порятунку 145-ї школи, який очолила голова обласної організації "УРП-Собор" Орина Сокульська. Було проведено батьківські збори, на яких батьки проголосували проти переведення їхніх дітей до 83-ї школи.

Підчас зустрічі з представниками комітету з врятування школи 24-го червня міський голова Дніпропетровська Іван Куличенко сказав, що будь-які звинувачення в антиукраїнізмі необгрунтовані. Школу закривають з причини недоцільності утримання за рахунок міського бюджету двох недоукомплектованих шкіл на одному житловому масиві. Крім того, з травня цього року 83-я школа отримала статус української, і з цього року набираються вже україномовні перші класи. Я готовий на один рік скасувати рішення про ліквідацію 145-ї школи, сказав Іван Куличенко, якщо за рік зусиллями дирекції школи та громадських і політичних організацій ситуацію з наповненням буде виправлено. Аргумент щодо недоцільності утримання школи, наповненої на 15%, неспростовний і міський голова тут має рацію. Інша справа, що будівля 83-ї школи фактично аварійна і краще було б переводити 83-ю школу до 145-ї. Але щодо будинку 145-ї школи є конкретні плани: туди збираються перевести культосвітнє та театрально-художнє училища, старовинні престижні будинки яких у центрі міста якось будуть використані. Ким і як - міська влада не надто схильна повідомляти. А міськ- і райВНО розвинули активну діяльність з утвердження планів закриття школи. Зайве казати про тиск на вчителів і директора 145-ї школи, котра не виявила якостей борця за справу і написала заяву про звільнення. Тимчасом місцеві політики ще й самі зіпсували собі справу захисту школи. Бо кожному хочеться випередити інших. 18-го червня обласна організація "Батьківщини" організувала ще одні батьківські збори, не погодивши це з комітетом захисту школи. Наслідком стало ігнорування батьками зборів 25-го червня, на яких фактично справа мусила бути остаточно вирішена. Батьки, котрих в першу чергу цікавить доля дітей, втомилися від політичних закликів і заяв. Тим більше, що не всі так звані політики на зборах поводять себе адекватно. РайВНО ж після тих зайвих зборів форсувало ситуацію силовим методом. Було підготовлено розпорядження негайно вивезти майно з 145-ї школи до двох інших шкіл. Якісь хулігани одночасно з вивезенням майна побили у школі мало не всі шибки. Школу за три дні фактично знищено. Батьки, схоже, махнули на все рукою - заради спокою дітей. Частина батьків готова до переходу до 83-ї школи.

Наразі можна говорити про складний конфлікт інтересів батьків, вчителів, директорів шкіл, управління освіти, міського бюджету, політичних організацій навколо закриття 145-ї дніпропетровської школи. Але говорити про цілеспрямоване закриття українських шкіл у Дніпропетровську не варто.

Геннадій Сахаров,
Радіо "Свобода",
26.06.2003

 
www.38i.ru