Як намалювати звуком? Природна мова є одним з наймогутніших засобів впливу на людей. Психологічні теорії нової хвилі розглядають її як засіб програмування поведінки людей, певний сугестивний механізм.

До неявних каналів впливу на підсвідомість слухача чи читача можна з упевненістю віднести звукову (фонову) систему мови, ті звуки, які ми витворюємо під час мовлення або промовляємо про себе під час читання. Не є новиною те, що дійсна й об’єктивна картина світу відображена в різних мовах неоднаково (словами мовознавців, структура лексико-семантичних полів різних мов не збігається). Скажімо, українці, позначаючи рослину ім’ям “соняшник”, представляють її як сонячну квітку, а росіяни, іменуючи цю ж саму рослину “подсолнухом”, представляють її як квітку, що цвіте під сонцем.

Справжнє розуміння цього висловлювання приходить до нас тільки сьогодні, коли людство вийшло на якісно новий етап свого розвитку... Отже, таїна слів – у тих звуках, з яких вони побудовані...

В останній час, і особливо представниками звукосимволізму, пропагується ідея, що картина світу в різних мовах озвучена також неоднаково, незалежно від того, наскільки ці мови споріднені між собою. Напевно, саме це мали на увазі й футуристи, які з’явилися в ХХ столітті. Ця ідея, підкріплюючись спеціальними психолінгвістичними експериментами, свідчить, що різні звуки, вбудовані в слова чи взяті окремо, викликають неоднакові (але спільні, подібні для носіїв конкретної мови) асоціації, а отже мають певну мотивацію для їх вибору при побудові одиниць вищого порядку, а саме складів та слів. Хоча, мабуть, із цим будуть пов’язані і моделі, за якими люди створюватимуть вищі надфразові єдності, складні синтаксеми тощо. Такий факт дає всі підстави говорити, що звук не є односторонньою одиницею ( “неживою” цеглинкою, що має лише план вираження без плану змісту, де його єдина функція – будувати), а все ж таки має цей план змісту і саме через свою неочевидну, на перший погляд, властивість спричинювати незвукові уявлення. Виявляється: звук може мати колір, смак, просторову вимірність, характер, а то й темперамент!

Хотілося б наголосити, що рівень вмотивованості звуків для різних слів є різним. В мові виділяється небагаточисельна група слів, так звані звуконаслідувальні слова (ономатопи), в яких вмотивованість звуків дійсно очевидна. Наприклад, в словах “хлюпає”, “дзенькає”, “муркотить”, “шепоче” проглядається зовнішня мотивація в бажанні сплести слова із звуків, що максимально б нагадували це “хлюпотіння”, “дзенькання” тощо.

А ось в слові “бог” вже можемо спостерігати вмотивованість звуків дещо іншого порядку, де, скажімо, вмотивованість звуку “о” вказує на прихований, неявний, підсвідомий зв’язок звукового образу із незвуковим. В характері звуку “о” наявні безкінечність, об’ємність, сонячність, світлість, сила, мудрість, поважність, спокій. Пропоную для більш кращого розуміння порівняти два імені: Олесь та Олег. Легко помітити, що обидва імені мають спільну звукозначеннєву (фоносемантичну) площину “оле-”. В обох словах проглядається сонячність, об’ємність, шляхетність, спокій. Але при добудові до “оле-” звука “-г” в ім’я Олег додається грізність та сила, а відповідно, при приєднуванні до “оле-” пом’якшеного “-сь” в ім’я Олесь вплітається поетичність та ліризм. Згадаймо хоча б Олеся Гончара чи Олександра Олеся і ми зразу в цьому переконаємось.

А ось ще один яскравий приклад. Дослухаймось до наступного ланцюжка слів: строкатий, стрічка, страта, струм, струмок, стрій, стрункий, стрілець, настрій, постріл, стріпувати, стрімкий, стружка… Саме тризвуковий кластер [стр] створює звуковий ефект стрімкості, швидкості, раптовості (хоча загалом в українському мовленні для приголосних частіше всього діє принцип “більше двох не збиратись”. Це дає можливість запобігти немилозвучності мовлення. Відкритість складу додає плинності...

Задля того, щоб встановити зв’язок між звуком та психічною реакцією організму, у сучасному мовознавстві практикують два різновиди психолінгвістичних досліджень: а) дослідження фізіологічних реакцій організму людини у процесі її мовленнєвої діяльності (породження і сприймання мовлення); б) аналіз мовленнєвих реакцій та оцінок мовних явищ інформантами в умовах впливу на них мимовільних або цілеспрямованих мовленнєвих стимулів...

Суть першої методики полягає в реєстрації фізіологічних реакцій людського організму на певні мовленнєві стимули (судинна реакція, розширення зіниць ока, зміна частоти пульсу тощо)...Суть другої методики полягає в аналізі асоціацій, які викликають у реципієнта слова-стимули. Прикладом першої методики може бути реєстрація та аналіз реакцій, які супроводжують раптово почуті або випадково вимовлені лайливі слова. У другому випадку учасника, наприклад, запитують, які асоціації у нього викликає слово “ошуканство”.

Отже, звук – надзвичайно складна система, яка постійно взаємодіє із нашою підсвідомістю, що в свою чергу створює певні образи, кольори... Звук – це космос, саме в цій малій системі відтворюється звучання цього світу на дискретному рівні. В 70-і роки відомий одеський письменник Олекса Різниченко в одному із своїх віршів сказав:

Я плескочусь повним плесом, хвилею хлюпочусь
я у звуки різнобарвні перелитись хочу.
Почуттями вщерть наповнений,до краю,
простягаю руки —тану,випаровуюсь, щезаю
і переливаюсь в звуки...

Справжнє розуміння цього висловлювання приходить до нас тільки сьогодні, коли людство вийшло на якісно новий етап свого розвитку... Отже, таїна слів – у тих звуках, з яких вони побудовані...

Дмитро Дроздовський   URL: www.drosdovscky.boxmail.biz

 
www.38i.ru