Сталося щось несподіване — Україна отримала обраного, а не призначеного Президента — Віктора Ющенка. Усім відомі його проукраїнські заяви; він є цінителем української старовини. Навряд чи хтось зможе звинуватити його у антиукраїнських діях на сьогодні.
Щодо мене, то я, виступаючи проти державного статусу для російської мови, писав усі статті з урахуванням неможливості приходу до влади когось з опозиції. Не вірилось мені у краще. Нічого не поробиш. Саме тому будь який виступ на користь підвищення статусу російської мови я сприймав як відвертий потенційний тиск на українську, бо нічого гарного при тій владі (враховуючи її антиукраїнський бік) не варто було й розраховувати. Будь які найменьші законодавчі ініціативи при Кучмі реально загрожували українській мові більше, ніж самі сміливі ініціативи від Ющенка щодо статусу російської мови.
Тобто одна справа офіційний статус у виконанні Кучми і зовсім інша справа у виконанні Ющенка (можливо). Я впевнений, що Ющенко зможе витримати межу між збереженням прав існуючих російськомовних і недопущенням подальшої русифікації нового покоління громадян під виглядом збереженням прав російськомовних. А саме так у нас і намагаються прикривати русифікацію — як "захист прав ...-мовних". Якби мені хтось років 4 тому сказав, що так станеться у 2004 році, то дещо я би написав інакше :-).
Моя мета (як і мета мого сайту) не змусити розмовляти українською тих, хто жив в СРСР, а навчити українській мові нове покоління й переконати їх у тому, що користуватись нею більш почесно.
Сьогодні продовжують обговорювати заяви Президента України з мовних питань та завізований Віктором Ющенком проект указу “Про захист прав громадян на використання російської мови та мов інших національностей в Україні” (можливо це "утка"). Може ці заяви стануть початком компромісу, про який я говорю і на який очикує вся країна.
Дещо, звичано, мене турбує. Наприклад те, що мовне питання є слабкою стороною пана Ющенка, бо перед виборами були куди більш важливі питання і він говорив загально щодо російської мови — просто модні фрази. Тепер настав час виконувати обіцянки і у цій справі ми всі повинні допомогти йому знайти тимчасове вирішення питання. Чому тимчасовий? Тому що, я так сподіваюсь, кількість україномовного населення зростатиме і зростатиме і допомогти усім нам у цьому повинна ШАНА до наших дідів, бабусь, які розмовляли цією мовою!
PS:
Звичайно таке ставлення до Ющенка є лише кредитом довіри і у разі розчарування я так само буду критикувати його дії, якщо побачу у них загрозу розповсюдженню української мови.