У мене 31 грудня 2004 року народилась донька. Минуло дев'ять місяців і вона починає щось балакати собі під ніс. Моя дружина російськомовна, тесть — теж російськомовний, навколо усі розмовляють (у Києві) переважно російською. Усі надії покладаю на сусідній вщент українізований дитячий дошкільний заклад, бо там з дітьми спілкуються українською мовою.
Але — стоп! Перша донька моєї дружини вже пройшла цей шлях через дошкільний навчальний заклад — вихователі спілкувались з дітьми дійсно українською мовою (не сперечаюсь) і тим самим вчили дітей українській мові, але діти, приходячи з дому у групу, між собою розмовляли російською. Закон забороняє обмежувати міжособисте спілкування і вихователь є єдиним джерелом рідної мови для моєї дитини. А я чув від переконаних російськомовних, що в Україні ледь не всі дитячі садки та школи вже українізовані. Коли я це почув то так зрадів, ну так зрадів, а тут на тобі: "В Україні не вистачає україномовних фахівців". Отакої тобі, що ж це за українізація без фахівців та лишень з формальним статусом який (термін) навіть у законах не згадується?
Я думав як вплинути на ситуацію і згадав, що за тим же законом реклама має бути україномовною. УРА! Проблема вирішена! Включаю телевізор і нехай донька слухає. Починається реклама, усе гаразд (мені так здалось). Саме так, саме здалось — реклама засобів для похудіння та усякої корисності на 5-му Каналі (дивани усілякі) чомусь російською мовою. І це на самому україномовному каналі! Дивлюсь телепрограму П'ятого каналу: "18:45 "Час новин" (російською мовою); 19:45 "Час новин" (російською мовою)". Знову не влучив?
То де ж я можу знайти насильницьку українізацію у Києві? Підкажіть, хто від неї постраждав.
Отже, досвіт показав, що мова спілкування вихователя абсолютно не впливає на ситуацію — старша донька вже виросла російськомовною. Все. Крапка. Так звані статуси шкіл та садочків не допомогли. Вони є лише приводом для спекуляцій та галасу про насильницьку українізацію. І що ми маємо? Ще одну російськомовну громадянку.
Мине ще кілька десятків років і про сучасну українізацію почнуть, можливо, трендіти так само, як і про "українізацію" 1920-х років — ніби вона була насильницька та нелюдська.