Російська мова — це така тема, де кожен, як ситий так і голодний, можуть спробувати себе у ролі психолога, політолога, педагога, історика і навіть Бога. Дійсно, хто може завадити кухонним бесідам? А тут ще й такі аргументи є: спільна історія та десь там у Росії родичі, відсотки, кількості тощо.
Це така тема, що, на перший погляд, навіть не треба мати вищу освіту для її обговорення. Подумаєш, велика справа, скажу ХОЧУ, МАЮ ПРАВО і всі повинні шикуватись на підвіконні! Чого тільки не начитаєшся — аргументи аж пруть з кожного. От якби цих грамотіїв змусити втілювати у життя свої пропозиції та вирішувати усі проблеми, які виникнуть після втілення цих пропозицій.
Наприклад така цитита:
"инициаторами двуязычия из русскоязычных регионов предполагается (по умолчанию), что они просто будут жить в своей местности со своим русским языком, а «где-то во Львове» пусть сохраняется украинский.
Но чем, в таком случае, плохи жители большинства украинских регионов – ибо в большинстве украинских регионов перевес одного языка над другим далеко не столь значителен?
Что будут делать, условно говоря, 49% русскоязычных на Виннитчине, если 51 % населения области выскажется против официального статуса русского? Куда деваться, опять же условно, 49 % украиноязычных Житомирщины, если русский станет там официальным? Ведь украинский в таком случае начнет исчезать страшными темпами.
Каждый будет разговаривать на своем языке? Ну-ну. А количество украино- и русскоязычных классов будем устанавливать, исходя из ежегодно меняющейся статистики? А право на доступ к украинской художественной книге, которое и сегодня-то нигде не реализовано?
При наилучшем законе часть людей будет чувствовать себя ущемленной и требовать защиты своих прав. Опять же – вполне демократично!
А кто станет разговаривать со мной, если я на украинском заговорю в Донецке? А с севастопольцем или донетчанином, банально не знающим украинского, станут ли говорить по-русски во Львове? Они что, должны?
И как все это будет содействовать единению страны? Будет такая борьба за мир, что камня на камне не останется?"
Нажаль, жоден кухонний сперечальник (а таких дуже багато серед політиків) не здатен дати відповідь.
Усе залежить не від статусу, а від форми реалізації і жоден світовий досвід не допоможе, бо ситуація у кожного своя, неповторна. І справді, а "что будут делать, условно говоря, 49% русскоязычных на Виннитчине, если 51 % населения области выскажется против официального статуса русского"? Хто буде вирішувати якою мовою що і де робити? Поки є одномовність, то й ЗАЙВИХ питань щодо регламентації використання двох мов нема. Саме тому, я, як громадянин, намагаюсь переконати читачів у безглуздості надавати російській мові державний статус.
У разі офіційної двомовності усі ці проблеми тільки почнуться, бо друга державна мова — це лише дозвіл (!!!), а не вирішення (дуже важливо зрозуміти це!) і після цього нам доведеться тільки починати вирішувати (це якщо вирішувати по-справжньому, а не лише на папері, як цього вимагають "референдумщики"). Що означає це саме "вирішувати по-справжньому"? Скажу так:
Будь-яке вирішення мовного питання повинно відповідати таким вимогам:
- першочерговий та обов'язковий статус української мови;
- дозвільний та необов'язковий статус російській мові для тих, хто бажає чи вимагає;
- недопущення утиску прав переконаних російськомовних громадян віком старше 1960 року народження (приблизно);
- недопущення примусового вивчення російської мови учнем у разі коли він/вона цього не бажає;
- обов'язкове володіння українською термінологією для тих, хто закінчив російськомовний навчальний заклад;
- обов'язково приймати будь-які документи українською мовою від громадян на будь-якому рівні державного управління
Ці вимоги не остаточні, але вони прийнятні для всіх регіонів, бо це загальна концепція, дотримання якої дозволить одночасно припинити русифікацію і поширити географію використання української мови.
Дуже багато скарг на адресу авторів підручників з російської літератури, в яких (підручниках) російські твори викладені українською мовою. Я читав такі твори і скажу вам відверто, переклад дуже високого рівня! Лише хвора на всю голову людина може кипіти від люті, читаючи такі рядки. Але ж можна і тут знайти компроміс. Я навіть знаю як це зробити. Будь-яке з питань при бажанні можна вирішити.