Рідна мова українця. Дуже багато суперечок точиться навколо цього питання. Єдиного підходу до визначення ще ніхто не пропонував. Цю прогалину я заповню власною думкою щодо цього. Раніше існувала проблема чому в Києві мало російськомовних шкіл (класів). На це питання я дав чітку відповідь.
Відповідь на те питання крилась не в тому, чому в Києві мало російськомовних шкіл, а в тому, чому в Києві ніхто так особливо цього і не вимагає.
Питання про визначення рідної мови людини не можуть вирішити теж тому, що не вірно ставлять питання та не вірно акцентують увагу. Акцент треба робити не на слові МОВА, а на слові РІДНА. Для цього треба просто визначити що означає це слово – РІДНА.
Проведу паралель. Якщо ви втрачаєте не рідну вам людину, вам це болить? Ні, хоча і шкода. Коли ви втрачаєте рідну вам людину, то вам вже не просто шкода, вам вже боляче. Втрата рідної людини вам болить!
Так і з мовою: рідна мова людини це та мова, доля якої болить, а не та, якою людина розмовляє!
Можна скільки завгодно сперечатись і брехати, але собі не збрешеш. Якщо мені доля російської мови не болить, то, незважаючи на свою російськомовність у житті, я вважаю за рідну мову саме українську. Нехай в Росії турбуються про долю російської мови.