У своїй статті “ Чому ми повинні захищати та підтримувати українську мову ” я обґрунтував розуміння мови як національного продукта. З цих само позицій можливо дослідити причини несприйняття української мови певною частиною російськомовних громадян.
Враховуючи той факт, що кожен творець захищає свій продукт, російськомовні громадяни Україні, по-перше, не уособлюють себе не тільки з українським етносом, але й з українською нацією взагалі; по-друге, з першої причини слідує наступна – вони не сприймають українську мову як власний продукт і всіляко його відторгають, тому що вони вже мають свій самодостатній продукт – російську мову. У такому випадку два продукти починають конкурувати. Все логічно: в часи СРСР вони створювали свій продукт ( російську мову ) і російська мова, в той же час, формувала їх.
З цього слідує висновок: слід орієнтуватись на виховання молоді, а від старших поколінь варто лише очикувати певного мінімуму. Чим міцніше людина в часи СРСР була залучена до формування радянського національного продукта, тим сильніше вона відторгає будь-який український продукт.
І дійсно! Переконані російськомовні громадяни не сприймають не лише українську мову, але й будь-що пов'язане з Україною: ні мови, ні віри, ні світогляду, ні держави тощо. Достатньо подивитись на погляди у питаннях чорноморського флоту РФ, статусу міста Севастополь і так далі. Всі ці питання на 100% збігаються з позицією російської сторони! Не існує людини, яка б бажала присутності російського флоту в Криму і в той же час була проти державного статуса російській мові. Це все одне велике питання!
Врешті-решт, варто підкреслити, що таке відторгнення української мови переконаними російськомовними громадянами є зайвим доказом думки про те, що мова людини є продуктом нації . Людина сама цей продукт спочатку споживає (дитиною), а потім (подорослішавши) приєднується до його вдосконалення, розвитку, поширенню (через виховання своїх дітей) тощо.