В 1993 році я був у Харкові й мав нагоду бути на святкуванні дня народження в оточенні художників. Присутні були малярі, співаки, письменники, музикнати, тощо. Враховуючи, що я російську мову не знаю, то навідь не пробував її калічити.
Самозрозуміло, бесіда скоро зійшла на важливість російської мови та недомагання української. На що я відповів, що то стара байка, котра тягнеться від часів Шевченка. “Ой, ні, ні, Ви нас не зрозуміли”, відповіли мені. “Українська мова є тільки літературною, але не науковою і не ‘сучасною’”. Як доказ, попросили, щоб я перевів одне англійське слово українською. Я замислився та усвідомив, що в дійсності те слово вживають американці в трьох різних значеннях. Коли я це сказав своїм добродіям, то розмова в справі мови негайно урвалась. Однак останнє слово в ці справі сказала молода жінка (як я зрозумів): ”Я росіянка й приїхала на короткий час в Україну. Завтра повертаюсь й можливо в майбутньому більше сюди не приїду. Я українською не розмовляю і вчити її не буду. Але це є Україна і раніше чи пізніше ви всі будете розмовляти українською”.
Автор: Богдан (---.port.east.verizon.net)
Дата: 01-13-05 00:11