Багато хоче відмовитися від російської у повсякденному спілкуванні, але не може – друзі, звички, комплекси, брак мовної практики тощо. Я не знаю, “як треба”, але можу дати кілька порад з власного досвіду.

Чому українська мова в себе на батьківщині займає роль другорядної? Це наслідки понад 350-річної російської окупації, яка супроводжувалася послідовним нищенням в українцях відчуття своєї інакшості. Наприклад, недопущення української мови у сферу вищої освіти призвело до того, що усі “освічені люди” стали носіями російської і українці в результаті поділилися на російськомовну “інтеліґенцію” і неосвічених “жлобів” – говорити українською стало ознакою низького походження. Засоби русифікації не зажди були “мирними” – безліч, неймовірно велика кількість українців було закатовано, заморено голодом, виселено в Сибір за те, що вони чинили опір російській експансії. Багато чого приховували від нас російські історики і те, що стає відомо зараз не залишає жодних сумнівів у справжніх намірах Росії.

Продовжувати говорити російською в Україні означає визнати, що вони перемогли. Я вчу себе не ображатися на русифікованих українців – вони просто не замислюються над запитанням “чому?”. Але я говорю українською, щоби всі навколо знали: вони не перемогли. Те, що вбивали 350 років відродиться за 100.

Я нічого не маю проти росіян, але я не люблю Росію як державу. Я розрізняю поняття "країна" і "держава".

Я не є "щирим українцем" за походженням. Як багато хто, я маю родичів у Росії, але я є націоналістом (в сенсі "патріотом") – я встаю на бік скривдженої нації, яка заслуговує на відродження.

Як вбити в собі москаля – практичні поради

1. Обмежуйте присутність російської навколо себе, відмовтеся від усього російськомовного, наскільки це можливо. Дивіться україномовні новини, читайте україномовні книжки, слухайте українську музику (до речі, у Києві вам в цьому допоможе радіо "Київ" 98.0 FM і продавці музики біля головпоштамту). Таким чином набереться не лише пасивний мовний запас, а й справжнє відкриття досі невідомої, неймовірно багатої культури.

2. Пишіть е-мейли друзям лише українською. Знищіть російську розкладку клавіатури – прекрасний спосіб позбутися спокуси перейти на "общєпонятний язик". Не бійтеся, що російська розкладка коли-небудь знадобиться. Літери "ы" та "э" за потреби можна набрати і за відсутності російської клавіатури (Alt+235, Alt+237). Нагородою за знищену зайву розкладку вам стане швидше перемикання з англійської на кирилицю.

3. Шукайте україномовного спілкування. Почніть з письмового – це легше (бо маєте час на обдумування слів, чого не має, коли говориш у реальному часі). Відвідуйте україномовні форуми: Майдан (http://www.maidan.org.ua), Домівка (http://www.domivka.net).

4. Буде складно почати говорити українською зі знайомими, спершу почніть говорити українською до незнайомих вам людей: у магазині, тролейбусі, на вулиці. Будьте завжди готові відповісти українською на запитання "котра година?", "як пройти?". Прислухайтеся до своєї мови, працюйте над помилками. Спершу ваша мова здаватиметься вам жахливою, дуже важливо не злякатися цього і не думати про те, що подумає про вас інша людина. Вже скоро ви говоритимете плинно.

5. Купіть великий російсько-український, а бажано ще й український тлумачний словник. Спілкуючись щодня ви зустрічатимете багато слів, переклад яких згадаєте не одразу. Не соромтеся користуватися словником.

6. Знайдіть досвідчених україномовних співрозмовників, знайдіть коло україномовного спілкування. Говоріть з українцями. Слухайте їхню мову. Це перші люди, з ким вам буде говорити легко. І не бійтеся, що ви припускатиметеся помилок. Вони все прекрасно розуміють. Багато хто з них колись теж говорив російською, проходив крізь те саме що й ви і пам'ятає себе на вашому місці.

7. Залишився найскладніший і найвідповідальніший крок – починайте принципово говорити українською з російськомовними людьми. Завчасно підготуйтеся до відповіді на численні запитання знайомих, чому це ви раптом заговорили українською. Не бійтеся виглядати ненормальним в їхніх очах. Люди часто називають божевільними усіх, кого не розуміють – їм так легше. Не переймайтеся – ви в даному випадку розумієте більше за них. Нерозуміння старих знайомих з головою компенсується захопленням і повагою незнайомих людей та нових знайомих, які будуть у захваті від краси вашої мови та стійкості позиції.

Вам казали, що нечемно говорити до людини українською, якщо вона з вами говорить російською? Забудьте про чемність. Українська мова буде мертвою, якщо ви будете чемними з усіма. Ви говоритемете українською, щоб вони почули, що українською мовою можна говорити красиво. Більшість відчує сором за те, що не може говорити українською з вами. Це прекрасний привід для них замислитися над питанням своєї національної приналежності.

Скоро ви відчуєте, як складно говорити українською з людиною, яка говорить до вас російською. Адже під час діалогу ви автоматично використовуєте слова один одного. Треба навчитися не втрачати пильність, інакше виходитиме суржик :) Говорячи з російськомовними, не бійтеся, що вас не розуміють. Перевірено: корінні росіяни, які ніколи не чули української, все прекрасно розуміють, якщо говорити повільно, пояснювати (українською ж) значення тих чи інших слів.

Не соромтеся того, що ви спершу не зможете висловити українською усе, що хотіли б – це мине, мозок перебудується. На це потрібно близько року. Цей рік – випробування на щирість вашого бажання говорити українською. Пройдіть це випробування. Буде складно, але тримайтеся – знову повернутися до російської і стати таким як усі ви завжди зможете. Не бійтеся тимчасово зрадити свою ідею. Якщо захочеться зробити перерву і відпочити, знову перейти на російську – не проблема. Це не страшно, відпочинете тиждень-другий і зробите другу спробу. У мене було саме так.

8. Ставши справжнім патріотом вчіться толерувати російську. У ворожому мовному середовищі живеться складно, але не забувайте, що ви так само колись не розуміли мовної проблеми, а по-друге пам'ятайте, що внутрішня різноманітність країни є джерелом її розвитку – близько 10% російськомовного населення має залишитися.

Вересень 2004 року Ось обговорення з приводу цього тексту на Domivka.net. Оригінал тексту: http://www.shulha.kiev.ua